Заступник командира батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Полтавській області Олександр Заможній каже, що до руху опору входили працівники поліції, ветерани МВС, єгері, мисливці та місцеві активісти. Вони збирали інформацію про сили противника, які наближалися з Сумщини. Потім про це повідомляли до СБУ, тероборони та ЗСУ.

Отриману інформацію про місцезнаходження ворожої техніки перевіряли воїни та знищували її.

Згодом через відсутність логістики та відчувши опір, армія РФ почала відступати. По собі вороги лишили багато техніки, яка була без пального, несправною. Жителі громади відтягували її тракторами та передавали бійцям ЗСУ. Так вдалося віддати понад 10 танків, іншої техніки й зброї.

Гадяцьке “сафарі”

У лютому до Веприка та сусідніх сіл заходила 4-та гвардійська танкова кантемирівська дивізія (нині – розгромлена українськими захисниками). Тоді ще – з кількома сотнями одиниць техніки. Місцеві мешканці почали забирати в окупантів кулемети та боєприпаси, почали горіти танки й бензовози. Поки росіяни відтягували один танк, тероборона підривала три. За це двох місцевих працівників сільськогосподарського підприємства подали на отримання ордена.

Тіла трьох знищених окупантів передали Червоному Хресту, аби повернути їх російській стороні. Тих, хто залишився чекала не краща долі. Селяни почали передавати українським військовим їхні координати, а ті – накривати окупантів вогнем.

Зрештою, росіяни таки поїхали з Полтавщини, отримавши вітання від тероборони та ЗСУ. Покинувши техніку, вони тікали лісами, де на них уже чекали мисливці. Комусь з окупантів пощастило потрапити до полону, інші – загинули.