27 листопада наша держава із жалобою пригадує всіх українців, невинно загиблих у роки голодоморів. Багато випробувань випало на долю багатостраждального українського народу, чимала кількість сторінок Книги пам’яті України рясно полита сльозами та кров’ю. Прикладом цьому  є голодомори 1921-23 років, 1932-33 років, 1946-47 років. Всі вони стали справжнім жахіттям у долі українців.

Наймасштабнішим став голодомор 32-33 років. Він був спеціально спланованою і ретельно замаскованою каральною операцією проти волелюбного українського народу. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент – вбивство голодом. Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення.

Внаслідок умисного створення умов, несумісних із життям, в Україні загинули мільйони людей. Його жертвами стали близько 10 млн. українців. За історичними свідченнями, в  Україні від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 1 400 – щогодини, понад 30 тисяч – щодня… Питання кількості людських втрат України від штучного голоду досі залишається відкритим.

Вічна  пам’ять усім жертвам голодоморів! Нехай для всього людства історія голодомору стане настановою у тому, як треба жити, щоб подібне ніколи не повторилося!